С. Маршак:
* * *
(Cборник «Мысли и грёзы»)
Упадёшь, бывало, в детстве.
Руки, лоб, коленки ранишь,—
Хоть до сердца боль доходит,
А поморщишься и встанешь.
«Что, болит?» — большие спросят.
Только я не признавалась.
Я была девчонкой гордой —
Чтоб не плакать, я смеялась.
А теперь, когда сменилась
Фарсом жизненная драма
И от горечи готова
С уст сорваться эпиграмма,—
Беспощадной силе смеха
Я стараюсь не поддаться,
И, забыв былую гордость,
Плачу я, чтоб не смеяться.
| 2 февраля 1897
|
Леся Українка:
* * *
(«Думи і мрії»)
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
| <2.02.1897>
|
Примечания / Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 154.
Вперше надруковано у збірці «Думи і мрії».
Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 728.
Датується за автографом.
Подається за збіркою «Думи і мрії», стор. 93. (22) К З
|
Данное произведение является собственностью своего правообладателя и представлено здесь исключительно в ознакомительных целях. Если правообладатель не согласен с публикацией, она будет удалена по первому требованию. / This work belongs to its legal owner and presented here for informational purposes only. If the owner does not agree with the publication, it will be removed upon request.
|