|
* * *
Разнежившись
от рюмки коньяка,
построив в мыслях дом и дол,
как Королева-мать на Альбионе,
не отказав в желаниях ни в чём,
прослушав музыку Альбениса с кассет,
пройдусь по огороду, как по парку.
Смахнув с глаз пелену, увижу всё как есть:
одна лишь яблоня в цвету по роскоши
не знает себе равных.
Разнежившись
под солнцем в нежность,
пронизанной голубизной весенней
летящей стаей птиц, вобравшей
воздушной необъятности объятье,
чирикнув над прилёгшей кошкой,
не проявив ни жёсткости, ни воспоминаний,
вообразить, как счастье может
в вишнёвых деревцах, проверещав,
присвистнув, неистово рассыпать лепестки.
Разнежившись
с колен стекает кошка
в косые тени, стерегущие пространство.
На липе аист ангельски топорщит крылья
на демонов, на дьяволов,
на тёмные предчувствия ночи,
куда уходит зверь пушистый,
зрачки сужая, вытягивая тело,
с хвоста сгоняя лень, уют тепла,
родство с домашней утварью,
и тварью хищной живую плоть терзает.
| © Алла Ивашинцова, <2005>
|
* * *
Розніжившись
від чарки коньяку,
побудувавши в думках будинок і дол,
як Королева-мати на Альбіоні,
не відмовивши в бажаннях ні в чому,
прослухавши музику Альбеніса з касет,
пройдуся по городу, як по парку.
Змахнувши з очей пелену, побачу все як є:
одна лише яблуня в цвіту по розкоші
не знає рівних собі.
Розніжившись
під сонцем в ніжність,
пронизаної блакиттю весняної
літаючої зграєю птахів, що увібрала
повітряної неосяжності обiйми,
цвірінькнувши над прилеглою кішкою,
не проявивши ні жорсткості, ні спогадів,
уявити, як щастя може
у вишневих деревцях, проверещав,
присвистнув, несамовито розсипати пелюстки.
Розніжившись
з колін стікає кішка
в косі тіні, що стережуть простір.
На липі лелека ангельськи стовбурчить крила
на демонів, на дияволів,
на темні передчуття ночі,
куди йде звір пухнастий,
зіниці звужуючи, витягаючи тіло,
з хвоста зганяючи лінь, затишок тепла,
спорідненість з домашнім начинням,
і тварюкою хижої живу плоть терзає.
| Переклад © Ярослав Копельчук , 8.07.2019 р., 16:39., Москва
|