С. Маршак:
* * *
(Не вошедшее в сборники)
Кто вам сказал, что я хрупка,
Что с долей не боролась?
Дрожит ли у меня рука?
И разве слаб мой голос?
А если были в нем слышны
И жалобы и пени,
То это бурный плеск весны.
Не мелкий дождь осенний.
А если осень.— Не беда.
Цветёт ли кто иль вянет.
Увянув, ива у пруда
Златобагряной станет.
Когда же саваном зима
Накроет лес раздетый,
Цветам на гроб она сама
Рассыплет самоцветы.
Что ж, буду жить я, как живёт
Волна в часы покоя —
Как будто спит поверхность вод,
Но море ждёт прибоя.
| 1911
|
Леся Українка:
* * *
(Поза збірками)
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
[Та поки що я буду жить,
Як в тишу морська хвиля,
На погляд море наче спить…][1]
| <1911>
|
Примечания / Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 378.
Вперше надруковано у «Літературній газеті» 27 вересня 1945 р.
Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 653. В автографі закреслено останню, незавершену строфу (щоб її побачити, клацніть кнопку «Автограф»).
Датується орієнтовно 1911 р. за автографом, в якому поезія записана після циклу «З подорожньої книжки», датованого 15 – 21.01.1911 р.
Подається за автографом.
- ↑ Дополнительные строки в автографе, не вошедшие в канонический текст.
|
Данное произведение является собственностью своего правообладателя и представлено здесь исключительно в ознакомительных целях. Если правообладатель не согласен с публикацией, она будет удалена по первому требованию. / This work belongs to its legal owner and presented here for informational purposes only. If the owner does not agree with the publication, it will be removed upon request.
|