Павел Карабан:
МОЙ ПУТЬ
(Сборник «На крыльях песен»)
Я вышла в путь свой раннею весною
И робко песню тихую запела,
И кто встречался на пути со мною —
Тех сердцем я приветствовала смело:
«Одной недолго сбиться мне с пути,
А вместе будет нам верней идти!»
Иду вперёд и песни я слагаю;
В них не ищите мудрых прорицаний —
Я громким голосом не обладаю!
Но если звуки слышу я рыданий,
Я молвлю: «Брат мой, плачу я с тобой!»
С рыданьями сливаю голос мой.
От разделённых мук не так ведь больно...
Когда ж в дороге долгой мне придётся
Напев услышать радостный и вольный —
Моя душа, как эхо, отзовётся.
Тогда тоской, от всех её тая.
Не отравлю свободной песни я.
Коль взор я поднимаю к небосводу,
Светил там новых не ищу, тоскуя;
Увидеть братство, равенство, свободу
Сквозь пелену тяжёлых туч хочу я —
Те золотые три звезды, чей свет
Сияет людям много тысяч лет...
И тернии ли встречу я в пути,
Или цветок увижу я душистый,
Удастся ли до цели мне дойти
Иль раньше оборвётся путь тернистый,—
Хочу закончить путь — одно в мечтах,
Как начинала: с песней на устах!
| 22 мая 1890
|
Леся Українка:
Мій шлях
(Збірка «На крилах пісень»)
На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрівався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала:
«Самій не довго збитися з путі,
Та трудно з неї збитись у гурті».
Я йду шляхом, пісні свої співаю;
Та не шукайте в них пророчої науки, –
Ні, голосу я гучного не маю!
Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, –
Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»
З його плачем я спів з’єднаю свій,
Бо не такі вже гіркі сльози – спільні.
Коли ж на довгому шляху прийдеться
Мені почути співи гучні, вільні, –
В моїй душі для них луна знайдеться.
Сховаю я тоді журбу свою
І пісні вільної жалем не отрую.
Коли я погляд свій на небо зводжу, –
Нових зірок на йому не шукаю,
Я там братерство, рівність, волю гожу
Крізь чорні хмари вглядіти бажаю, –
Тих три величні золоті зорі,
Що людям сяють безліч літ вгорі…
Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах!
| [22 травня 1890]
|
Примечания / Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 59.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, с. 16.
Автограф – ІЛІШ, ф. 2, № 11, стор. 3 – 4. Між автографом і першодруком є суттєві різночитання (щоб їх побачити, клацніть кнопку «Автограф»).
Датується за автографом.
Подається за збіркою «На крилах пісень», К., 1904, стор. 35.
|
Данное произведение является собственностью своего правообладателя и представлено здесь исключительно в ознакомительных целях. Если правообладатель не согласен с публикацией, она будет удалена по первому требованию. / This work belongs to its legal owner and presented here for informational purposes only. If the owner does not agree with the publication, it will be removed upon request.
|
